24 серпня 2016 року моя держава святкує 25 річницю своєї незалежності. Належу до тих, хто не уявляє свого життя без України. Пригадую, як у тепер уже далекому 1991 році моя вчителька німецької мови "окреслювала" нам перспективи нашого майбутнього: батьки скажуть на референдумі 1 грудня "Так" незалежній Україні й ми у своєму економічному розвитку будемо попереду Бельгії або Франції, адже територіально ці країни   менші за нашу, а працьовитості українцям не позичати... Не так сталось, як гадалось... Саме сьогодні по телебаченню транслюють чимало документальних фільмів про ці наші 25 років, згадують і той перший референдум, і наших Президентів та Прем'єр-міністрів цих часів, і наші успіхи (все-таки вони були!) та невдачі. Звичайно, нині наша найбільша біда  - війна, адже всі негаразди на її тлі - просто дрібниці. Саме сьогодні дочитала роман Світлани Талан "Оголений нерв" про весняні події 2014 року в Сєверодо ... Читати далі »