Моє ім’я - від світла чи від лані,

Себе знайшла в учительськім талані,

19 років у школі працюю,

Мовою німецькою учнів гартую.

У предметі своєму кохаюся,

Попри всі незгоди посміхаюся.

До уроків готуюся сумлінно,

Мрію, щоб учні знали Deutsch на "відмінно";

Методи ефективні постійно шукаю,

Обрії незнанії учням відкриваю.

Енергійна, творча, цілеспрямована,

Проблемами освітніми стурбована.

Уроків прагну змістовних, цікавих,

Щоб працювали на них учні в групі і в парі.

Прийоми інтерактивні використовую,

Підхід особистісно зорієнтований застосовую.

Люблю з учнями на уроках в ігри грати,

Вірші складати й пісні співати.

Класний керівник наразі 5 - го класу,

Ще й власному сину треба приділити часу.

Вчителювать хочу ще 20 років,

Тож треба йти впевненим кроком,

Труднощі усі подолати,

У творчому натхненні не згасати.

              Учителькою мріяла стати з раннього дитинства. У жодній іншій професії просто себе не уявляла. Щоправда, змінювалися напрями моєї, так би мовити, майбутньої педагогічної діяльності: у початкових класах бачила себе вчителькою математики, з 5-го ж класу - вчителькою української мови та літератури. Коли ж у 6 класі прийшла на практику викладати німецьку Ольга Миколаївна Соснова, схотілося бути схожою на неї. Добре, що саме тоді в Харківському державному педінституті відкрилася спеціальність"Українська мова та література, німецька мова".П'ять років жила мрією вступити саме на цю спеціальність, що й дозволило 1993 року стати студенткою.Мені повезло з викладачами усіх трьох основних предметів.Сумлінно вчилася, у моєму додатку до диплома всі оцінки "відмінно".Наприкінці 1997 року нагородою за мою старанність стала поїздка на тритижневі мовні курси до м.Магдебурга.Закінчивши 1998 року на той час уже педагогічний університет, повернулася до рідної Білоколодязької загольноосвітньої школи Вовчанського району Харківської області.Німецьку поступово заміняли англійською, бо так хотіли батьки й учні.12 років роботи пліч-о-пліч з тими, хто в шкільні роки був твоїм учителем, додали досвіду й залишилися в душі теплим спогадом. 2010 року ще раз побувала в Німеччині: цього разу в Берліні на 2-тижневих курсах від Гете-інституту. Проте викладати німецьку було нікому: у жодному класі школи вона вже не вивчалася. Вихід з ситуації знайшовся цілком банальний: вийшла заміж і опинилася в Красноградському районі Харківської області. У вересні 2010 року стала вчителем німецької мови Кирилівської ЗОШ І - ІІ ступенів. У листопаді того ж року призначили ще й директором школи, в якій навчалося 27 учнів! Звісно, така школа виявилася безперспективною. 2010 - 2011 навчальний рік - останній в її історії. Я ж стала мамою й на 3 роки забула про шкільне життя. Після виходу з декретної відпустки мене призначили вчителем німецької мови Роздольської ЗОШ І - ІІ ступенів Красноградської районної державної адміністрації Харківської області. Школа, яка знаходиться за 25 кілометрів від Краснограда, в якому мешкаю, й син Мирослав, що з 1 вересня 2017 року став першокласником та якому не вистачає маминої уваги, - це те, чим живу сьогодні й що треба поєднувати. Проте, як і в свої шкільні роки, в іншій професії, аніж учительській, себе не уявляю!